правовой интернет-сайт

Раскрывать всю информацию будут только АО, чьи акции в листинге

Сегодня большинство публичных компаний в Украине не имеют листинга акций на бирже и лишены возможности привлекать капитал инвесторов через биржу, но подпадают под категорию публичных. Эксперты отмечают, что такой квазипубличный статус предусматривает дополнительные расходы, а они не оправданы.

За європейським зразком

Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 7.04.2015 №289-VIII (набув чинності з 1.05.2016) відмінено обмеження кількості акціонерів приватного АТ — до 100 осіб. Одначе, хоча відтоді скасовано й розподіл ПрАТ і ПАТ за формальними ознаками, до останнього часу чіткого розмежування в законодавстві прописано не було.

Натомість в європейській практиці публічними компаніями визнаються тільки ті, що зробили публічну пропозицію своїх цінних паперів. Саме таку норму містить закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів» від 16.11.2017 №2210-VIII, який днями підписав Президент. Акт набув чинності з 1 січня 2018 року за винятком окремих положень.

Крім того, документ передбачає відмову від фіксування типу товариств у їх найменуванні. Відповідно до новацій публічними тепер уважатимуться лише емітенти, цінні папери яких перебувають у лістингу фондової біржі (біржовому реєстрі) станом на 1 січня 2018 року, або якщо вони повідомлять, що здійснювали публічну пропозицію ЦП раніше. Всі інші ПАТ будуть віднесені до таких, що не здійснювали публічної пропозиції цінних паперів, і до них застосовуватимуться вимоги щодо діяльність ПрАТ. При цьому публічні товариства не стануть автоматично приватними. Натомість вони перейдуть на спрощений правовий режим у питаннях корпоративного управління.

Перебудова парадигми

Директор департаменту стратегії розвитку ринків капіталу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Максим Лібанов відзначав, що згаданим законом розробники поставлять логічну крапку в процесі довгострокового реформування корпоративних відносин. Хоча це й не останні зміни профільного законодавства, вони є точкою неповернення.

Розробники намагалися повністю перебудувати парадигму АТ в корпоративному законодавстві. Попри те що норму про обов’язкову публічність для товариств із понад 100 акціонерами прибрали, залишалося питання визначення критерію розподілу компаній на приватні та публічні. Таке розмежування читалося між рядків попереднього закону, та все ж мало бути чітко визначеним.

Критерієм стала публічна пропозиція цінних паперів. У такому разі компанія має нести весь тягар публічного статусу, включаючи вимоги до розкриття інформації, спеціальних елементів корпоративного управління тощо. Якщо такої пропозиції не було, компанія не повинна вважатися публічною. Тобто вона приватна.

Крім того, що такий вододіл установлено на майбутнє, треба брати до уваги поточну ситуацію на ринку. Так, за даними Державної служби статистики, на кінець 2016 року в Україні нараховувалося 15226 тис. акціонерних товариств. При цьому публічних і приватних було всього близько 5 тис. Натомість усі інші — відкриті та закриті АТ, передбачені законодавством раніше. «Треба спробувати оцінити й чесно визнати те, що за останні 25 років у нас відбувалося, назвати публічною пропозицію в жодній компанії не можна. Тобто публічною офертою в розумінні європейського законодавства це не було», — сказав М.Лібанов.

Невиправдані витрати

Тепер компанії зможуть позбутися цього: в законі фактично встановлюється презумпція, що, коли товариство не заявляє про зворотне, воно вважається приватним. Без зміни найменування чи вчинення будь-яких юридичних дій. Хоча передбачено, що протягом двох років усе ж таки доведеться внести відповідні зміни до статуту. Скоротить витрати й відмова від зазначення в назві АТ його типу, бо сьогодні в разі відповідних змін доводиться переоформлювати чималу кількість документів.

Також розширюється обсяг інформації та способи її розкриття для публічних АТ і банків, передбачається зменшення обсягу розкриття інформації для приватних. Зокрема, фінансові установи тепер зможуть існувати не тільки у формі публічних, а й приватних товариств. Однак на них усе одно будуть поширюватися вимоги щодо розкриття інформації, передбачені для ПАТ, бо в банках наявний значний публічний інтерес.

Разом з тим для публічних компаній передбачено оприлюднення обов’язкових річних і квартальних звітів, особливої та інсайдерської інформації, даних про власників істотних пакетів акцій починаючи з 5% (поріг розкриття знижено для всіх типів АТ) тощо.

Зміни розширюють обсяг відомостей, що оприлюднюються. Відповідно, це призведе до збільшення витрат ПАТ. Утім, передбачається, що європейські підходи до регулювання ринку збільшать інтерес інвесторів до українських підприємств.

ХІХ ст. не буде

Для ПрАТ і товариств, що не заявлять про публічну пропозицію акцій, закон, навпаки, передбачає зменшення вимог щодо розкриття інформації. Крім того, ПАТ оприлюднюватимуть дані трьома способами:

• поданням до НКЦПФР,

• оприлюдненням на власному сайті;

• поширенням даних через агента з розкриття інформації.

Інші товариства розкриватимуть інформацію лише через подання до НКЦПФР та оприлюднення на власному сайті.

У комісії вважають, що відмова від обов’язкового оприлюднення інформації про АТ в друкованих ЗМІ — «це перехід від ХІХ ст. до ХХІ». «Якщо хтось хоче мати в себе на столі стос паперу, ніхто цього не забороняє. Проте обв’язку розкривати інформацію в друкованому вигляді немає», — зазначив М.Лібанов. За підрахунками деяких експертів, ці та інші зміни можуть зменшити витрати на розкриття інформації до 70%. Правда, нові вимоги щодо обсягів розкриття інформації набирають чинності з 1 січня 2018 року, а щодо способів розкриття — з 1 січня 2019-го.

Надмірна дискреція

Проте розроблений за участю НКЦПФР закон має й низку вад, на які, зокрема, звернуло увагу головне юридичне управління Верховної Ради. Йдеться про невиправдані дискреційні повноваження, що може призвести до проблем під час реалізації норм на практиці. Так, комісія може встановлювати певні вимоги щодо діяльності учасників ринку, порядки, строки тощо. А це принаймні не узгоджується з вимогами стст.19, 92 Конституції, згідно з якими засади створення й функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, а також порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види та типи встановлюються виключно законами.

Крім того, передбачається доповнити ст.6 закону «Про банки і банківську діяльність» ч.3, за якою законодавство про АТ «застосовується до банків з урахуванням особливостей, встановлених цим законом. У разі суперечності положень цього закону та законодавства про акціонерні товариства перевагу мають положення цього закону». Проте експерти зазначають, що визначення ієрархії однопредметних законів суперечить акту найвищої юридичної сили та лише призведе до колізії норм, у тому числі в частині визначення їх ієрархії.

Зрештою сприятливе корпоративне законодавство допомогло б вітчизняним компаніям і сприяло б залученню іноземних інвестицій. Однак більш важливими є реформи в інших галузях, зокрема податковій, правоохоронній, судовій. Адже інвестор передусім має бути переконаним у захисті приватної власності та можливості реалізації своїх прав на захист. На жаль, сьогодні факти рейдерства та корупції в нашій країні не дають можливості для такої впевненості.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Ірина ШАЛІНСЬКА,
юрист ЮФ Golaw:

— Скасування обов’язку визначення типу акціонерного товариства в його найменуванні є цілком виправданим. У такий спосіб законодавець виніс форму АТ за межі волевиявлення суб’єкта господарювання та передбачив чіткі критерії, яким повинне відповідати АТ для того, щоб залишити за собою статус ПАТ. Так, із 1 січня 2018 року всі АТ, що не здійснили публічної пропозиції акцій, автоматично вважатимуться такими, що провадять діяльність як ПрАТ.

Зазначені зміни виключають необхідність окремо скликати загальні збори для прийняття рішення про зміну типу товариства та, відповідно, дають можливість уникнути вимог акціонерів товариства щодо обов’язкового викупу їхніх акцій.

Позитивним є також удосконалення порядку розкриття інформації емітентами цінних паперів. Зокрема, скасовано застарілу норму про обов’язок АТ публікувати певну інформацію в друкованих офіційних виданнях. Тепер достатньо її розміщення на власній веб-сторінці товариства. При цьому для ПАТ і ПрАТ перелік інформації відрізняється — для ПАТ, як учасників процедури лістингу, такий перелік значно ширший.